Сайт вчителя  4 класу  НУШ

Кісільової Галини Василівни

Чому я обрала професію вчителя?

             Серед тисячі професій я обрала ремесло сіяти знання, любов до прекрасного, бо відчула, що в мене є природний дар любити дітей, запалювати у їх очах вогники радості. Я хочу, щоб світ був добрим, щоб люди поважали один одного, тому вчу своїх вихованців нести в маленьких долоньках іскорки доброти, людяності і разом з тим отримувати знання, готуватися до самостійного життя. Спілкування з дітьми приносить мені задоволення. У школі я вважаю себе потрібною і не уявляю своє життя без цієї клопіткої роботи ліпити особистість. Я вірю, що доброта врятує світ.

Займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість – одна з найважливіших умов відчуття життєвої повноцінності. Поважати себе, бути задоволеним собою, роботою, життям можна лише тоді, коли в рідній сім’ї, у колективі здобудеш визнання своєї професійної майстерності, працьовитості. Без такої поваги до себе людина психологічно буде вразливою, вона не бачитиме перспективи, - адже авторитет трудівника визначає, насамперед, його фахова вартість. Я люблю свою професію і намагаюся іти в ногу з життям. Поважаю всіх, хто працює поряд зі мною і відчуваю повагу до себе. Я – щаслива!

Завдання, які я ставлю перед собою

Формування в учнів розвиненої соціальної мотивації, позитивного соціального досвіду та соціальної компетентності.

Формування особистісної компетенції.

Навчання учнів прийомів саморегуляції.

Формування потреби в саморозвитку.

Виховання позитивної самооцінки.

Створення сприятливого мікроклімату у колективі, забезпечення умов захищеності кожного.

Підвищення ступеня адаптованості дітей.

Сприяння розвитку довільності в різних сферах (емоційній, у поведінці, у спілкуванні).

Створення умов для опанування рефлексії, як засобу самопізнання.

             Людина вчиться з тієї хвилини, коли починає усвідомлювати себе на світі. І навіть у старості. Інколи, навіть не відчуваючи цього. Вчиться від людей, від природи, набуває життєвого досвіду співжиття, господарювання і спілкування. А вчитель – особливо: щодня, щохвилини відкриває для себе щось нове, пізнає нові характери, нові нюанси спілкування з різними особистостями. Крім того, життя не стоїть на місці. Змінюється світ, змінюються в ньому і люди. Щоб бути цікавим для дітей, вчителю треба йти вперед, бути сучасним, більше знати і вміти. Це вимагає від нас наполегливо вивчати різну інформацію, аналізувати почуте і побачене, робити висновки. Ніякі інститути не можуть дати вчителю всі знання, необхідні у його роботі. Більшу частину знань педагог набуває у процесі практичної діяльності. За 39 років моєї педагогічної діяльності багато разів змінювалися програми, на зміну старих методів і прийомів розвитку пізнавальної активності учнів приходять нові, більш сучасні, які відповідають запитам сучасних дітей. Разом з прогресом розвитку суспільства збагачується і словник, термінологія у викладанні дисциплін, а відповідно і лексичний запас вчителя. Та найбільше ми вчимося від дітей. Бо саме у процесі навчання і спілкування з вихованцями народжуються нові методи і форми проведення уроків, створення проектів, презентацій. Дитяча фантазія багата на різні ідеї, які часто є основою виховних заходів. Дитина - маленький дослідник, який кожного дня робить відкриття. Цей дослідник користується методом спроб і помилок, вигадує власні способи пізнання навколишнього світу. І якщо створити умови для відкриття, підтримати ці відкриття, діти бажатимуть продовжувати вчитися, пізнавати, експериментувати, творити протягом усього життя. Працюючи з дітьми, я не тільки збагатила свої знання з психології, педагогіки та методики викладання предметів, а й навчилася спілкуватися з людьми, поважати оточуючих, визнавати свої помилки. В моєму житті відбулася переоцінка цінностей. І навіть багато чого змінилося в моєму характері. Так, навчаючи інших, ми вчимося самі. Та і саме слово вчитель у моєму розумінні асоціюється із словом - вчитися.